відповідь:
у невеличкому оповіданні відомого українського письменника в. дрозда «білий кінь шептало» було порушено важливі для кожної особистості проблеми, вирішення яких необхідне для самовираження і самоусвідомлення будь-якої людини. алегоричний образ головного героя оповідання, білого коня на ім’я шептало, став символом людини, яка виділяється з натовпу і відрізняється від оточуючих.
дуже швидко стає зрозумілим, що роздуми, які на думку коневі, — це насправді роздуми особливої, неординарної людини. таку людину в суспільстві часто називають «білою вороною». мабуть, і біла масть коня не випадкова, бо він може бути натяком на цей вислів.
шептало добре розумів свою незвичайність, він часто згадував матір, яка працювала у цирку, пригадував розповіді про норовистих білих коней — своїх предків. але, незважаючи на свою неординарність, шептало змушений був зливатися з табуном, щоб не впасти в око степанові і уникнути його батога.
однак це бажання не було прагненням стати частиною колективу, а зовсім навпаки. шептала гнітила принизлива й одноманітна робота колгоспних коней, йому було огидне перебування в табуні, був огидним водопій біля колодязного корита, а не на річці. цим коритом письменник підкреслює обмеженість світу, що визначав життя білого коня. автор ніби звертається до головного героя оповідання з питаннями про те, чи зможе він так прожити усе життя, чи зможе увесь час ходити за конюхом, увесь час знаходитися серед спітнілих кінських тіл, які й думки не мають про волю?
і шептало відповідає на ці запитання: він показує свій норов і тікає в луки. він переживає неповторні відчуття волі й свободи, добре знайомі його предкам. змивши з себе увесь бруд у річці, шептало розуміє, чому конюх дозволяв собі бити гордого білого коня: він настільки забруднився, що став сірим, схожим на усіх інших.
усвідомлення своєї неординарності дозволило білому коню пробачити степана. шептало навіть засумував за ним і врешті-решт вирішив повернутися до конюшні. перед тим, як знову опинитися в табуні, білий кінь вивалявся в багнюці і став схожим на інших коней. але тепер у його серці жила впевненість, що він особливий і його нікому не вдасться зломити, адже він самовизначився хоча б для себе. на жаль, шептало вирішив, що для того, щоб його не били і не цькували, він повинен залишатися сірим і непомітним.
так само і люди, які відрізняються від натовпу, які не бажають йти одним шляхом з цим натовпом, отримують дуже багато стусанів. і тільки сильним особистостям вдається відстояти своє «я», а більшість з них знов «обмазуються багнюкою» і стають такими, як і усі інші.
пояснення:
