Твір повість « альпійська » як гімн кохання і жертовності

эта фраза из книги м. горького «детство» . думаю горький хотел сказать о чём-то тяжёлом как свинец, отравляющем умы российских мужчин, в умы т делающим жизнь дикой, непонятной, непредсказуемой, страшной. он видел это. думаю ему хотелось спасти народ, но он понимал что никогда не сможет этого сделать. и все что он смог сделать, это описать это безумие в своем произведении.

можно "чудаки и зануды" ульфа старка.

ти справді вважаєш, що україна втратить свою державність через декілька років? - перепитав той.- так, адже народ майже не бореться за її, - прозвучало у відповідь. - але є ж деякі люди, які будуть протистояти цьому! - я не впевнений, що кілька тисяч людей можуть щось зробити, а ти як вважаєш? - я думаю, через декілька років все стане гаразд, народ звільнить україну від чужинців, держава процвітатиме, - з мрійливою посмішкою говорив хлопчина.- все залежить від людей.- українці завжди були сильним народом, все буде добре, я вірю.- вірити, не значить щось робити для цього, - він підняв голову, - потрібно починати з себе. - я не знаю, чим можу .- твоя може бути не значною, головне, щоб вона була.- я знаю.- будемо надіятись на краще.- так, так, будемо.

нет у каждого человета есть талант и это не зависит от вознасто и соцеального полижения